Визначні місця

ОСТРІВ ПАГ

Через своє розташування під горою Велебіт увесь острів Паг зазнає впливу солі з Велебітської протоки, яку на острів приносить сильний вітер бура, що дме впродовж усього року, особливо взимку. Тому деякі частини острова, які іноді називають місячною поверхнею, майже не вкриті рослинністю.

Переважно камʼянистий краєвид, де вівці скубуть лише поодинокі стебла ароматних трав, справляє незабутнє враження і дає знаменитий сир. До заходу острова можна дістатися поромом із порту Прізна, а до півдня – мостом, біля якого стоїть антична фортеця Фортиця.

За легендою, саме у Фортиці жителі Пага прийняли угорського короля Белу IV, який переховувався від нападу монгольського війська. Острів Паг заселений із камʼяного віку, тут є також стоянки з житлами залізної та бронзової доби. Завдяки геостратегічному положенню та величезному значенню солі ще з давніх часів на острові Паг залишили свій слід грецька та римська імперії.

Довгий час острів належав Венеціанській республіці, а з VII століття був місцем воєн між Задаром і Венецією, через які міста острова не раз були спустошені й пограбовані. Адміністративний поділ острова на західну та східну частини зберігся донині, так само як і чотири говірки. Жителі острова особливо пишаються своєю багатою культурною спадщиною і традиціями: народним костюмом, пазьким мереживом, літнім і зимовим карнавалом та місцем паломництва для католиків з усього світу.

СТАРИЙ ГРАД

На місці Старого Града знайдено свідчення існування античного грецького поселення. Після зруйнування Цісси у XII столітті Старий Град став центром острова, невдовзі після того, як угорсько-хорватський король Бела IV надав місту статус вільного хорватського міста.

Через постійні напади та грабунки все місто перенесли на нове місце, за 2 км на захід. На місці Старого Града збереглися рештки францисканського монастиря та церкви Святої Марії, збудованих у XII столітті на місці давньохорватської базиліки VIII століття. У церкві є деревʼяна статуя Діви Марії XIV століття, дуже дорога для жителів Пага.

У XIX столітті в Новому Пазі кілька разів спалахувала епідемія холери, а після того як люди перенесли статую Діви Марії зі Старого Града до Нового, не було зафіксовано жодної смерті. Тож жителі Нового Пага дали обітницю щороку саме цього дня, на Успіння Богородиці 15 серпня, з процесією та молитвою відносити статую назад до церкви. Цей день святкують як найбільше свято острова.

МІСТО ПАГ

Місто Паг – ренесансне місто XV століття, архітектурно сплановане й здебільшого сформоване найвидатнішим хорватським будівничим, скульптором і майстром Юраєм Далматинцем. Він почав зводити знаменитий Шибеницький собор лише за три роки до того, як розпочав роботу над містом Паг.

Юрай Далматинець приніс у хорватські міста конструктивні та декоративні елементи пізньої венеціанської квіткової готики. Усі ці риси можна знайти в концепції забудови Пага: центральне розташування головної міської площі та діагональні вулиці з однаковими фасадами.

Особливо цікавими в цьому сенсі є собор XV століття з простим, суворим фасадом без оздоб, а також францисканський монастир XVI століття. Не пропустіть монастир Святої Маргарити, де сьогодні черниці печуть смачний башкотин за старовинним рецептом, останню фортецю Скриванат, музей у соляних складах, церкву Святого Франциска і Миколая та Княжий палац, звідки колись управляли містом.

ВЕРШИНА СВЯТОГО ВІДА (Sv. Vid)

Святий Від – найвища вершина острова, що розташована на висоті 348 м над рівнем моря. Вершину прикрашає присвячена святому церква XIV століття.

З вершини відкривається чудовий краєвид на весь острів, сусідні острови та недалеку гору Велебіт. Деякі дослідження припускають, що в дохристиянську добу люди поклонялися небесному богові, на честь якого й названо вершину.

У давніх віруваннях бог-громовержець із гори, схожий на орла, постійно боровся зі змієм, який нападав на нього зі свого лігва за морем. Напис, знайдений у Колані, згадує бога на імʼя Від і принесення жертви, щоб викликати дощ і добрий урожай.

ДУБРАВА ГАНЗІНЕ

Значущий ландшафт і особливий заповідник лісової рослинності на острові Паг. З одного боку заповідник межує з Адріатичним морем і його піщаними пляжами, а з другого – з голим камʼянистим краєвидом, що тягнеться до вершини Святого Віда.

Цей заповідник – єдина залісена частина території міста Паг, де досить добре зберігся справжній ліс із камʼяного дуба. Науковцям цей лісовий масив дуже цікавий: вони зʼясували, що рослинність тут виробила генетичну стійкість до суворого клімату цієї частини острова з сильною бурою та сіллю.

Особливість ландшафту – геоморфологія прибережної смуги завширшки 6 км. Для геологів цей краєвид цікавий тим, що поруч розташований пляж Црніке – охоронюваний геологічний і палеонтологічний заповідник, де знайдено міоценові шари віком 20 мільйонів років.

ОГЛЯДОВИЙ МАЙДАНЧИК ГРАДАЦ

Безперечно, найгарніший панорамний вид на місто Паг. Майданчик розташований на дорозі між Пагом і Новальєю, тож коли ви будете приїжджати до міста Паг або виїжджати з нього, не забудьте зупинитися й помилуватися чудовою панорамою з величною горою Велебіт на задньому плані.

Радимо приїхати на оглядовий майданчик увечері, коли вогні окреслюють обриси міста.

МІСТО НОВАЛЬЯ

Численні археологічні памʼятки та рештки розповідають про тисячолітню й бурхливу історію міста. Серед них вирізняється античний римський акведук I століття – єдиний акведук такого типу на хорватському узбережжі Адріатичного моря.

Новалья інтенсивно розвивається останні 50 років завдяки туризму, який повністю змінив спосіб життя і відкрив різні можливості для розвитку.

У серці міста стоїть невелика церква XVII століття з добре збереженою підлоговою мозаїкою IV століття.

ЦІССА/ЦАСКА

Цісса (Kissa), яку вперше згадує римський письменник Пліній у I столітті, ймовірно, іллірійського походження. Поселення зруйнував землетрус 361 року, коли частина поселення опустилася під воду.

У Середньовіччі поселення продовжило своє життя і остаточно занепало під час боротьби між Рабом і Задаром у XII столітті, тож більшість жителів переселилася на південь, у місцевість, яку сьогодні називають Старим Градом. Збереглися рештки будівель, акведука та руїни акрополя.

Після численних досліджень і знахідок – від римського якоря та давнього іллірійського корабля до скелета з прикрасами X століття – остання знахідка 2012 року захопила дослідників і ще раз підтвердила, що мулисте морське дно приховує чимало несподіванок.

Недалеко від берега, на глибині лише кількох метрів, виявили рештки величезного античного корабля. Його дослідження з нетерпінням очікують найближчим часом.

Музей міста Новалья

Своїм змістом і діяльністю музей є центром культурних та історичних слідів Новальського краю.

Окрім багатої етнографічної колекції та виставок більш і менш відомих хорватських художників, музей особливо славиться «Талійан бужею» (Talijan buža) – античним підземним акведуком завдовжки 150 м, вхід до якого розташований у музеї, а вихід – у полі біля Новальї.

Античний акведук, імовірно, збудували в I столітті н. е. Аналіз його дуже добре збереженої деревʼяної конструкції покрівлі показав, що ним ще користувалися на початку III століття. Для будівництва підземного каналу зробили девʼять вертикальних чотирикутних шахт, так званих odiha. Найвища з них – на вершині пагорба Мочишчак, заввишки 44 метри. Пізніше шахти, ймовірно, використовували для очищення та обслуговування акведука.

Фонд музею постійно поповнюється знахідками з археологічної памʼятки Цаска.

Затонулий римський корабель I століття до н. е.

Однією з найцікавіших памʼяток є затонулий римський торговельний корабель із вантажем амфор I століття до н. е., цінне місце знахідки якого захищене й відкрите для відвідувачів.

Якщо ви любите морські глибини та дивовижні підводні краєвиди, звертайтеся до дайвінг-центрів у Новальї або Старій Новальї.

З глибоких і темних таємниць підводного світу радимо дайверам оглянути амфори із затонулого римського торговельного корабля I століття до н. е., що лежить у бухті Влашка Мала у Велебітській протоці, неподалік порту Жиглєн, на глибині 30 м.

Оливкові сади в Луні

На півночі острова є оливкові гаї, які століттями залишаються незайманими. Автентичні дикорослі оливи, що ростуть тут понад тисячу років, і збережена традиція оливківництва зобовʼязали людей, з якими вони поділяють історію, дбати про процвітання цієї території культурної та природної спадщини.

Оливкові гаї Луна займають близько 24 гектарів і налічують понад 80 000 дерев сорту облиця, щеплених на дику основу олив Olea oleaster linea. Тут росте близько 1500 дерев облиці заввишки від 5 до 8 метрів, середній вік яких оцінюють у 1200 років, а найстаріша олива в Луні має 1600 років.

Цей оливковий гай унікальний у світі завдяки великій кількості тисячолітніх дерев – такого немає навіть у відомих оливкових гаях Ізраїлю чи Греції.

Пазький трикутник

Так називають мегалітичний відбиток, який досліджували багато хто – від уфологів до геологів і палеонтологів. Дослідники-аматори й науковці приїжджали зʼясувати, як утворився трикутник і яке значення мають отвори на його краях.

Ці отвори нагадують отвори, потрібні для встановлення великої конструкції. Проте через 13 років після відкриття він досі залишається загадкою для дослідників, адже ніхто так і не пояснив, як ця конструкція зʼявилася в цій камʼянистій віддаленій місцевості, куди не може дістатися жоден транспорт чи техніка.

Усередині цього утворення у формі трикутника лежать камені, зовсім інші та світліші, ніж камені навколо. Оскільки наукового пояснення немає, виникла низка теорій, дві з яких згадують найчастіше. Згідно з першою теорією, яку підтримують уфологи, Пазький трикутник – це слід приземлення іншопланетного корабля.

Згідно з іншою теорією, Пазький трикутник – справа рук високорозвиненої цивілізації, що жила на Землі понад 10 000 років тому. Хай там як, трикутник викликає цікавість у відвідувачів.

Повляна

Життя в Повляні триває з давніх-давен. Найдавніші знайдені тут артефакти – камʼяні сокири доби енеоліту. Свій слід в історії острова залишили лібурни та римляни. Хорвати досить рано заснували свої поселення на острові.

Їхню присутність у Повлянському краї засвідчують численні середньовічні кладовища (Стара Повляна, Грушна, Белотіне ограде та Гоміліца) і церкви.

Назва Повляна вперше згадується в історичних джерелах у XIV столітті, коли будували церкву Святого Мартина, хоча саме поселення давніше. У бухті Стара Повляна існувало поселення під назвою Повляна.

Його жителів переселили до протилежної бухти – туди, де сьогодні розташована Повляна.

Церква Святого Миколая

Церква розташована на старому кладовищі в Повляні. Ця давньохорватська дороманська церква IX століття – безцінна памʼятка культури. Це проста будівля, поздовжня нава якої перекрита циліндричним склепінням і закінчується півкруглою апсидою.

На фасаді є дзвіниця з одним отвором для дзвона. Особливо цікавий інтерʼєр церкви з рештками настінного розпису із зображенням святого – одного з найдавніших прикладів настінного живопису в Далмації, як пише І. Петричолі.

Ще цікавіші дві цінні знахідки: фронтон вівтарної перегородки та свинцева рака святого, знайдена біля вівтаря, що датується XI століттям. Припускають, що церкву Святого Миколая збудували на місці давнішої споруди, і це мають підтвердити майбутні дослідження.

Озеро Сегал

На захід від Повляни, біля пляжу Дубровник, в оточенні соснового лісу розташоване озеро Сегал з мулистими відкладеннями. Цілющий пелоїд підходить для лікування дегенеративних захворювань, ревматоїдного артриту та шкірних хвороб.

Його часто використовують як компрес на ділянку шлунка та нирок люди з шлунково-кишковими розладами, захворюваннями репродуктивної системи та сечовивідних шляхів. Його також застосовують для лікування ревматичних захворювань кінцівок у вигляді компресів і обгортань рук, запʼясть, щиколоток або спини.

Відомо, що природна грязь – чудовий засіб для очищення організму.

Велико і Мало Блато – орнітологічний заповідник

Відтоді як ця територія отримала статус орнітологічного заповідника, вона стала притулком для багатьох гніздових птахів із ряду сивкоподібних (Charadriiformes), особливо в період розмноження, перельотів і зимівлі.

У заповіднику є оглядова вежа та інформаційний стенд про птахів. Тут живе 143 види птахів; фахівці склали список видів і визначили найкращі пори року для спостереження за птахами, а також які птахи можна побачити в певний час року. Серед найпомітніших – Anas strepera, Circus pygargus і Melanocorypha calandra, які перебувають під загрозою в Європі та дуже рідкісні в Хорватії.

Така добре збережена болотиста місцевість сьогодні рідкість, адже болотна орнітофауна зникає по всій Європі. Щоб відвідати заповідник Велико Блато, потрібно придбати квитки в туристичному офісі в Повляні, де також можна отримати дозволи на прісноводну риболовлю.

Колан

Ймовірно, місце отримало назву від римського акведука, яким вода з джерела в Коланському полі (сьогодні воно називається Бунар) надходила до римського поселення Цісса.

Колан – давнє поселення, яке існувало задовго до того, як римляни прийшли в цю місцевість на початку нашої ери. До будівництва акведука наприкінці I століття місце, безперечно, мало іншу назву, а про його існування свідчать численні кельтські рештки та лібурнські поховання, знайдені на території міста.

У Середньовіччі й аж до новіших часів людей тут використовували як рабів, багато хто став веслярем на галерах, а пірати нападали на селище і з моря, і з суходолу.

Сьогодні тут живе 450 мешканців, є дві сироварні, кілька ресторанів і таверн, де можна скуштувати місцеву свіжу домашню їжу.

Коланське болото – болото Рогожа

У 1988 році його оголосили орнітологічним заповідником. Він займає площу 175 гектарів. Коланське болото – середземноморське болото з солонуватою водою та болотною рослинністю. Безпосередньо навколо нього – поля та камʼянисті пасовища.

Воно важливе завдяки різноманітній середземноморській флорі та фауні. Особливо важливо, що птахи з Хорватії та інших частин Європи зупиняються тут навесні та влітку, щоб погодуватися, відпочити й переночувати. Крім того, тут гніздиться багато птахів.

Тут налічується 163 види птахів, 66 з них – гніздові. Заповіднику загрожує багато чого. Очерет розростається по краях заповідника, тож щороку відкритої водної поверхні стає менше. Безвідповідальне полювання на птахів, риболовля та розростання селища Гаяц – усе це загрожує цій території.

У межах заповідника є девʼять джерел прісної води та так звані колодязі, від яких римляни збудували акведук завдовжки 12 км, щоб постачати воду до поселення Цісса.

Сухі камʼяні стіни

Вони – одна з перлин острівної традиції та будівельної майстерності. Їхня довжина перевищує 1100 км, але вони тягнуться так далеко, що виміряти їх майже неможливо.

Їх зводили як природну межу між пасовищами – достатньо високими, щоб вівці не могли через них перестрибнути, і достатньо міцними, щоб їх не повалила бура.

Будувати їх було нелегко, тож через їхнє величезне значення і щоб запобігти їх руйнуванню, на острові Паг розпочали заходи зі збереження сухих камʼяних стін.